Так не має бути Добавить свою новость
Так не має бути

Сьогоднішній ранок для мене був жорстким і бридким.
Спробую висловити свою суб’єктивну думку про ситуацію.
Наголошую – свою і суб’єктивну.
Мені здається, що так не має бути…
Я не хочу нікого звинувачувати, ображати чи принижувати. По ходу тут причина в системі, яка ще ніяк не сконає, а нову – ніяк реформатори не народять.
Щось явно йде не так і не туди…
Отже, довелося сьогодні везти сина в травмпункт Чернігівської обласної дитячої лікарні. Так-так – як усі загартовані на перемогу спортсмени (рано чи пізно), Володимир Павлович все ж мав «щастя» опинитися в травмпункті.
Травмпункт.
Дитячий.
Черга з понад двох десятків людей.
Хтось сидить у візочку, хтось прикриває травмоване обличчя рукою, хтось вчепившись за маму тримає набряклу ногу.
Діти плачуть, дорослі нервують – атмосфера вибухонебезпечна.
Всі юрмляться біля кабінетів травматолога і ортопеда.
Ні першого – ні другого немає. Кажуть, викликали на операцію.
Медсестри знервовано і водночас розгублено розводять руками. Відверто – а в чому вони винні?! Але удар доводиться тримати їм.
Через годину з’являється лікар.
Виявляється він один на два кабінети.
Щоправда лікар майстерно і дуже швидко оглядає пацієнтів і направляє на рентген. Лікар профі – питань нема!
Далі починається найцікавіше.
В рентген-кабінеті нас «люб’язно» зустрічають дві медичні працівниці. Я одразу подумав куди краще везти «відшіптувати» переляк дитині після травмпункту…
Нагадаю, що рентген ми прийшли робити дворічній дитині, яка не звикла до криків, грубих фраз і жорсткого смикання…
Про посмішку і етикет я взагалі мовчу…
В мене склалося враження, що ми приперлися до роздратованих «рентгенологинь» додому і цинічно почали їм заважати щасливо існувати.
Потім придивися – та ні, все вірно – ми прийшли в лікарню отримати послугу від найманих за сплачені всіма нами податки працівників.
Грубі крики, смикання, невдоволення…
Що це????
Потім я побачив на стіні картину, яка в мене завжди асоціювалася із ветеринарією. Саме так – картина з дитинства, на якій лікують тварин.
Символічно… В яблучко…
Висновок
Молю Бога, щоб більше ніколи в житті не потрапляти в лікарню, ні мені, ні моїй родині.
Людяність помирає там, де має зароджуватися допомога і підтримка…
Так реально не має бути…
Всі ми маємо бути добрішими один до одного.
Фрази на кшталт – «а що ви думали, за таку зарплату вам повинні посміхатися і на руках носити» можете залишити собі. Якщо не подобається робота і зарплата – шукайте щось так, нічого дитячу психіку ламати… Психіка – то не рука чи не нога. Не зростається.
От і ходи «без домовлянь», «сприянь» і «телефонних дзвінків»…
Так точно не має бути…
За матеріалами фейсбук.

Хочешь знать больше? Подписывайся на наш Telegram канал Чернигов24 Новости Чернигова и Черниговской области
0
Поделиться:  
Комментарии

Добавить объявление